Заперечення проти висновку експерта: десять орієнтирів Верховного Суду
У постанові від 30 вересня 2026 року у справі № 927/696/23 Верховний Суд детально розглянув висловлені у касаційній скарзі заперечення до висновку експерта: від неповноти вихідних даних і сумнівів у кваліфікації до відсутності іншої сторони під час дослідження та пропуску строку подання доказу. Суд послідовно пояснив, як оцінювати кожне із цих зауважень і за яких умов воно може впливати на використання висновку у справі.
Із мотивів постанови можна виокремити десять орієнтирів, важливих як для судової оцінки висновку, так і для обґрунтування заперечень проти нього.
1. Суд має перевірити обґрунтованість висновку експерта та мотивувати результати його оцінки
Висновок експерта не має для суду заздалегідь установленої сили. Суд повинен оцінити його у сукупності з іншими доказами та навести мотиви врахування або відхилення (пункти 5.13, 5.15).
Посилаючись на усталену судову практику, Верховний Суд нагадав критерії такої перевірки:
«При його перевірці суд має, зокрема, з'ясувати достатність наданих експертові об'єктів дослідження, повноту відповідей на поставлені питання, їх відповідність іншим фактичним даним, узгодженість дослідницької частини з підсумковими висновками, а також обґрунтованість висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи» (пункт 5.15).
Отже, оцінка висновку експерта судом має охоплювати як обґрунтованість відповідей експерта результатами проведеного дослідження, так і їх співвідношення з іншими доказами. Суд повинен пояснити, які результати експертизи він враховує або відхиляє та з яких підстав.
Від результатів такої перевірки залежить, чи є підстави відхилити доказ, обмежити використання окремих його результатів або застосувати процесуальні засоби усунення сумнівів у висновку експерта.
2. Неповнота проведеного дослідження оцінюється з огляду на її вплив на обгрунтованість відповідей експерта
У справі № 927/696/23 Суд розглянув доводи про неповноту вихідних даних для проведення експертизи, невстановлення складу та версій програмних модулів і недослідження експертом окремих технічних параметрів.
Ознаки неповноти висновку експерта були сформульовані Верховним Судом раніше, наприклад, у постанові від 12.02.2025 у справі № 917/1823/23:
«Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об'єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання» (пункт 5.60).
Це визначення пов'язує повноту висновку з обсягом наданих експертові об'єктів та змістом поставлених питань. При цьому недослідження наданих об'єктів слід відрізняти від неможливості встановити певні обставини через недостатність вихідних даних. Водночас виявлення прогалини у висновку експерта ще не вирішує питання про доказове значення всіх результатів дослідження: необхідно з'ясувати, на які саме відповіді вона впливає і чи ставить під сумнів їх обґрунтованість.
У цій справі, оцінюючи зауваження щодо неповноти проведеного експертом дослідження, Суд звернув увагу на необхідність визначення того, чи перешкоджали зазначені обставини наданню обґрунтованих відповідей на конкретні питання:
«Неповнота дослідження окремих характеристик програмного забезпечення не означає недостовірності всіх установлених експертом відомостей та не зумовлює автоматичного відхилення висновку в цілому» (пункт 5.27).
Водночас відмова суду від автоматичного відхилення всього висновку експерта має поєднуватися з чітким обмеженням його доказового значення. Як пояснив Суд, «Водночас доказове значення такого висновку обмежується обставинами, які були предметом дослідження та щодо яких експерт надав обґрунтовані відповіді. Саме в цих межах він підлягає оцінці у взаємозв'язку з іншими доказами» (пункт 5.27).
Відтак прогалину в дослідженні слід співвіднести з конкретною відповіддю, обґрунтованість якої вона ставить під сумнів. Суд має пояснити, які обставини висновок дозволяє встановити попри виявлені недоліки, а які результати потребують додаткової перевірки.
Характер виявленого недоліку також має значення для вибору між додатковою та повторною експертизою, якщо виникає потреба в подальшому дослідженні. У постанові від 21.08.2019 у справі № 910/4292/13 Верховний Суд пов'язував призначення додаткової експертизи з неможливістю усунути неповноту або неясність висновку шляхом заслуховування експерта. Питання про повторну експертизу виникає за наявності підстав сумніватися у правильності висновку, зокрема через його необґрунтованість або суперечність іншим матеріалам справи (пункти 53–54).
3. Неможливість надати категоричну відповідь на окреме питання сама по собі не спростовує інших результатів проведеного експертом дослідження
Недостатність вихідних даних може унеможливити вирішення експертом окремих поставлених перед ним питань. У такому випадку суд має визначити, яких саме обставин стосується це обмеження та як воно впливає на оцінку отриманих результатів.
У справі № 927/696/23 експертам не вдалося встановити актуальність бази даних, цілісність і версії окремих програмних модулів через відсутність достатніх вихідних даних. Водночас за іншими доступними даними були встановлені обставини технічного збою та неможливості запуску відповідного сервісу. Неможливість з'ясувати частину технічних характеристик не давала підстав вважати систему працездатною:
«При цьому неможливість експертів під час проведення комісійної судової експертизи комп'ютерної техніки та програмних продуктів, за результатами якої складено висновок від 23.12.2025 № 584-95/2025.01-7, надати категоричні відповіді на окремі поставлені питання сама по собі не свідчить про працездатність програмного забезпечення "4К-БАНК"» (пункт 5.42).
Причину такого висновку Суд пояснив у цьому ж пункті:
«У такий спосіб відсутність достатніх вихідних даних для встановлення актуальності бази даних, цілісності та версій окремих програмних модулів означає лише неможливість з'ясування відповідних технічних обставин у межах проведеного дослідження та не спростовує встановлених на підставі інших доступних експертам даних обставин технічного збою і неможливості запуску сервісу "SQLANYs_Work"».
Отже, суд має відокремити невстановлені обставини від обґрунтованих результатів дослідження та з'ясувати, чи впливають відсутні дані на отримані відповіді.
Це розмежування має значення і для оцінки дослідницької частини висновку експерта за відсутності кінцевої відповіді: наведені в ній результати проведеного дослідження та пояснення його обмежень також потребують судової оцінки.
4. Зауваження до джерел вихідних даних і використаних експертом програмних засобів потребують конкретного обгрунтування
Оцінюючи зауваження до джерел інформації, Верховний Суд зосередився на тому, як саме експерт використав відповідні матеріали. Скаржник заперечував проти використання внутрішнього документа Банку, посилаючись на те, що він не є технічною документацією розробника системи. Однак експерт не ототожнював цей документ із документацією розробника, а зазначив про відсутність у спеціалістів Банку документації та інших даних, необхідних для самостійного відновлення роботи системи.
За таких обставин посилання на характер документа не спростовувало висновку експерта про неможливість самостійного відновлення системи Банком. Як пояснив Суд:
«Для цього з боку Скаржника підлягало обґрунтуванню, які саме відомості документа були використані помилково та яким чином це вплинуло на відповідь щодо можливості самостійного відновлення роботи системи Банком» (пункт 5.29).
Окремо Суд розглянув довід про ненаведення у висновку відомостей про ліцензії на використані під час дослідження програмні засоби:
«Відсутність у висновку відомостей про ліцензії на використані програмні засоби також не тотожна встановленню неправомірності їх використання» (пункт 5.31).
Скаржник не конкретизував порушень порядку чи методики дослідження та не обґрунтував, які саме результати є недостовірними у зв'язку з використанням відповідного програмного забезпечення. Тому саме ненаведення відомостей про ліцензії, без підтвердження конкретного порушення вимог до проведення дослідження, Суд не визнав достатньою підставою для відхилення висновку.
Обидва приклади показують значення конкретизації заперечень. У першому випадку Суд перевіряв, чи обґрунтовано скаржником твердження про помилкове використання відомостей документа та яким був його вплив на відповідь експерта. У другому – чи підтверджувало ненаведення інформації про ліцензії конкретне порушення вимог до дослідження.
5. Проведення експертизи на замовлення сторони, а не за призначенням суду не є підставою для відхилення висновку
Окрема група заперечень стосувалася обставин проведення експертизи: її замовив банк, він же надав матеріали, а представники іншої сторони під час дослідження були відсутні. Верховний Суд нагадав, що статті 101 і 102 ГПК України передбачають право учасника справи подати висновок експерта, складений на його замовлення, та надати матеріали для дослідження. Тому «самі обставини замовлення експертизи Банком та надання ним матеріалів не свідчать про порушення порядку одержання цього доказу» (пункт 5.26).
Довід про відсутність представників іншої сторони Суд оцінив з урахуванням її можливості ознайомитися з висновком і заперечити проти нього під час судового розгляду. Після долучення доказу Підприємство могло ознайомитися з ним, надати заперечення та обґрунтувати незгоду з відповідями експерта. Експерт також надав пояснення в судовому засіданні. Саме в цьому контексті Суд зазначив:
«Відсутність представників Підприємства під час проведення дослідження також сама по собі не позбавляє висновок доказового значення» (пункт 5.26).
Отже, у цій справі обставини замовлення експертизи Банком і надання ним матеріалів не свідчили про порушення порядку одержання доказу. Відсутність представників Підприємства під час дослідження Суд також не визнав достатньою підставою для відхилення висновку, врахувавши можливість Підприємства заперечувати проти нього під час судового розгляду. Водночас зауваження до повноти вихідних даних потребували окремої оцінки: у пункті 5.27 Суд наголосив на необхідності з'ясувати, чи перешкоджали відповідні прогалини наданню обґрунтованих відповідей на конкретні питання.
6. Для спростування результатів експертизи недостатньо припущень про неналежність умов проведення дослідження
Оцінюючи заперечення проти достовірності висновку, Верховний Суд звернув увагу на підтвердження обставин, якими скаржник пояснював зафіксований експертом технічний стан. Зокрема, відсутність інформації про використані облікові дані ще не дозволяла зробити висновок про їх неправильність:
«Відсутність відомостей про логін і пароль користувача також сама по собі не підтверджує, що під час дослідження було використано неправильні облікові дані або що саме їх введення спричинило виявлені несправності» (пункт 5.28).
Таким чином, Суд перевірив два пов'язані питання: чи є підстави вважати, що експерт використав неправильні облікові дані, та чи підтверджено їхній вплив на зафіксований результат. Саме ненаведення логіна й пароля у висновку експерта не підтверджувало жодної із цих обставин.
Аналогічно Суд оцінив припущення про можливе блокування системи, видалення або пошкодження конфігураційних файлів. Ці зауваження стосувалися обставин, які могли пояснювати зафіксований експертом технічний стан. Оцінюючи ці доводи, Суд наголосив на відсутності їх доказового підтвердження:
«Проте наведення можливих причин несправності не є підтвердженням того, що вони мали місце у спірних правовідносинах.
За відсутності відповідних технічних даних чи інших доказів такі твердження мають характер припущень та самі по собі не спростовують результатів проведеного дослідження» (пункт 5.28).
Відтак, під час перевірки достовірності висновку Суд оцінював, чи підтверджені обставини, на які посилалася сторона, та чи ставлять вони під сумнів отримані експертом результати. Відсутність окремих відомостей у висновку або саме припущення про можливі причини зафіксованого стану не були достатніми для визнання результатів дослідження недостовірними.
7. Розбіжності між висновками слід перевіряти в контексті проведених досліджень
Показовим є підхід Суду до зіставлення двох висновків експертів при розгляді доводів про суперечності між ними. Комісійний висновок від 23.12.2025 містив відомості про роботу системи 25 березня 2023 року, а висновок від 17.01.2024 фіксував збій о 15:53:30 цього дня. На перший погляд, ці відомості могли сприйматися як суперечливі, проте час зафіксованої роботи системи встановлений не був. Тому ці відомості не виключали одна одну:
«Отже, сама по собі наявність записів про успішну роботу системи протягом певного дня без установлення часу відповідних операцій не спростовує виникнення несправності у конкретний момент цього ж дня» (пункт 5.39).
Окремо Суд звернув увагу на категоричність відповіді експертів щодо іншої технічної обставини. У комісійному висновку зафіксовано невдалий запуск сервісу «SQLANYs_Work» 28 березня 2023 року та зазначено, що це могло впливати на працездатність системи. Оцінюючи ці відомості, Суд наголосив:
«Водночас їх доказове значення належить визначати з урахуванням того, що експерти вказали на можливий вплив виявленої обставини на роботу системи» (пункт 5.40).
Отже, під час зіставлення висновків значення має також те, чи містить конкретна відповідь категоричне твердження або вказівку на можливість певного впливу.Врахування цієї відмінності визначає межі використання відповіді експерта як доказу, що має значення і для судової оцінки ймовірнісних висновків.
Порівняння результатів двох досліджень також не передбачає автоматичної переваги пізнішого висновку експерта:
«Сам факт проведення подальшої експертизи не надає жодному з висновків наперед установленої сили» (пункт 5.33).
У цьому ж пункті Суд пояснив значення зіставлення двох досліджень:
«Значення цієї обставини полягає у можливості оцінити узгодженість результатів двох досліджень, урахувати відмінності в їх обсязі та вихідних даних і визначити, які обставини підтверджуються сукупністю доказів».
Саме таку оцінку Суд визнав належною у цій справі: апеляційний суд дослідив обидва висновки разом з іншими доказами та пояснив, чому відомості про роботу системи протягом певного дня не спростовували її збою в конкретний момент цього дня (пункт 5.49).
8. Оцінюючи ненадання матеріалів експерту, суд з'ясовує, чи могла сторона їх надати
Оцінюючи неповноту комісійного експертного дослідження, Верховний Суд звернув увагу на причини відсутності необхідних даних. Матеріали справи не підтверджували наявності у Банку фактичної технічної можливості самостійно отримати відповідні облікові дані та забезпечити повний доступ до системи управління базами даних (пункт 5.42). Тому саме ненадання цих відомостей не дозволяло пов'язувати обмеження експертного дослідження з безпідставною бездіяльністю Банку:
«За таких обставин саме по собі ненадання експертам окремих облікових даних або інших технічних матеріалів не може покладатися в основу негативних для Банку висновків без установлення того, що він володів такими даними, мав реальну можливість їх надати та безпідставно цього не зробив» (пункт 5.43).
Отже, Суд пов'язав оцінку поведінки сторони з трьома обставинами: володінням необхідними даними, реальною можливістю їх надати та безпідставністю ненадання. За результатами такої перевірки він погодився з апеляційним судом, який не пов'язав неповноту комісійного дослідження виключно з поведінкою Банку.
З'ясування причин ненадання матеріалів має значення для застосування процесуальних наслідків невиконання клопотання експерта. Сам факт відсутності потрібних даних ще не встановлює, що сторона могла їх надати, але безпідставно цього не зробила.
Водночас оцінка поведінки сторони та оцінка результатів експертизи мають різний предмет. Відсутність підстав пов'язувати неповноту дослідження з поведінкою Банку не усувала обмежень результатів проведеного експертом дослідження. Доказове значення висновку залишалося обмеженим обставинами, які експерти дослідили та щодо яких надали обґрунтовані відповіді – відповідно до підходу, викладеного в пункті 5.27 постанови.
9. Заперечення щодо кваліфікації судового експерта потрібно співвідносити з предметом дослідження
Верховний Суд розмежував оцінку відповідності кваліфікації експерта змісту проведеного дослідження та оцінку повноти й переконливості його висновків. Заперечення щодо спеціалізації належить перевіряти шляхом зіставлення відомостей про освіту, спеціальність і кваліфікацію експерта з предметом фактично проведеного ним дослідження. Загального посилання на непідтвердження спеціалізації для відхилення висновку недостатньо:
«Саме по собі загальне твердження про непідтвердження спеціалізації, без обґрунтування того, яких вимог до особи експерта не дотримано та які досліджені ним питання виходили за межі його компетенції, не є достатньою підставою для висновку про недопустимість доказу» (пункт 5.30).
У цій справі скаржник не зазначив, яких саме обов'язкових вимог до кваліфікації експерта не було дотримано, та не обґрунтував, які вирішені ним питання виходили за межі його компетенції. Заперечення також не містили зіставлення відомостей про освіту, спеціальність і кваліфікацію експерта зі змістом проведеного дослідження.
За такого обґрунтування Суд не встановив достатніх підстав вважати дослідження проведеним неналежним суб'єктом та, відповідно, визнавати висновок недопустимим. Отже, позиція Суду стосується необхідності конкретного обґрунтування заперечень щодо кваліфікації експерта, а обов'язкові вимоги до його особи залишаються предметом перевірки.
10. Зауваження щодо пропуску строку подання висновку оцінюється з урахуванням рішення суду про його прийняття
Перевіряючи заперечення щодо несвоєчасного подання експертного висновку, Верховний Суд звернув увагу на обґрунтування причин пропуску строку та їх оцінку судом. У пункті 5.18 постанови Суд нагадав, що «доказ, поданий після спливу встановленого строку, може бути прийнятий лише за умови доведення об'єктивних причин неможливості його своєчасного подання».
У цій справі Банк подав висновок після встановленого строку та одночасно звернувся з клопотанням про визнання причин несвоєчасного подання поважними. Суд першої інстанції розглянув клопотання, оцінив наведені причини та протокольною ухвалою долучив висновок до матеріалів справи.
Окремо Верховний Суд пояснив значення форми такого процесуального рішення:
«Отже, вирішення клопотання про поновлення процесуального строку, у тому числі визнання причин його пропуску поважними та задоволення такого клопотання, шляхом постановлення протокольної ухвали саме по собі не суперечить вимогам Господарського процесуального кодексу України» (пункт 5.21).
Таким чином, протокольна форма ухвали не становила порушення сама по собі. Обґрунтованість прийняття висновку Суд пов'язував із тим, що місцевий господарський суд розглянув клопотання Банку, оцінив причини несвоєчасного подання та визнав наявність підстав для прийняття доказу. За цих обставин самого посилання на пропуск строку було недостатньо для висновку про неможливість урахування експертного висновку (пункт 5.22).
Водночас Верховний Суд розмежував перевірку дотримання процесуального порядку та повторну оцінку обставин, якими Банк пояснював несвоєчасне подання. У частині, спрямованій на таку повторну оцінку, доводи скаржника були визнані такими, що виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції (пункт 5.22).