Судова оцінка ймовірнісних висновків експерта

Веховний Суд у постанові від 18.02.2026 (справа № 293/1108/17) звернув увагу на важливу проблему оцінки ймовірнісних висновків експерта. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд, використовуючи ймовірнісний висновок як доказ, не проаналізував його некатегоричний характер, не оцінив його у сукупності з іншими доказами та не з'ясував, чи впливає ймовірнісний характер висновку на достовірність і доказове значення інших доказів, покладених в основу висновку про винуватість особи.

Такий підхід є важливим орієнтиром для судової оцінки доказів, оскільки у судовій практиці щодо ймовірнісних, або некатегоричних, висновків експерта простежуються два протилежні спрощені підходи. Перший, коли суд ігнорує ймовірнісний характер висновку та фактично сприймає його як категоричне встановлення певного факту. Другий – коли суд, навпаки, повністю відкидає такий висновок лише через використання експертом формулювань «ймовірно», «можливо», «найбільш ймовірно», розглядаючи це як абстрактне припущення, що не має доказового значення. Обидва підходи є ризикованими: перший може призвести до завищення доказового значення висновку експерта, другий — до необґрунтованого вилучення з оцінки доказу, який може мати значення у сукупності з іншими матеріалами справи.

Ймовірнісний висновок експерта не є тотожним довільному припущенню. Відмінність полягає в тому, що експертне припущення має бути дослідницьки обґрунтованим: спиратися на встановлені ознаки, порівняльні матеріали, метод дослідження та пояснення меж категоричної відповіді. А некатегорична форма висновку вказує на існування об'єктивної межі застосування експертного знання у певній конкретній ситуації.

Належний підхід до оцінки судом ймовірнісного висновку експерта полягає у визначенні того, яке саме доказове значення має такий висновок у конкретній системі доказів. Для цього мають бути оцінені щонайменше кілька питань.

• По-перше, який саме факт або версію подій підтримує ймовірнісний висновок? Наприклад, чи йдеться про найбільш ймовірний механізм події, про можливий причинний зв'язок або про спростування певної версії?
• По-друге, якими є межі цього висновку? Експерт лише не виключив певну можливість, чи встановив її як більш імовірну порівняно з альтернативними версіями? Чи пояснено у висновку, чому категорична відповідь неможлива? Чи наведено дослідницькі ознаки, які підтримують саме такий результат?
• По-третє, як цей висновок співвідноситься з іншими доказами? Він підтверджує їх, послаблює, ставить під сумнів чи лише не суперечить їм? Саме тут і проявляється реальне доказове значення ймовірнісного висновку.

Наприклад, якщо експерт зазначає, що підпис, ймовірно, виконаний не особою, від імені якої він проставлений, такий висновок сам по собі може бути недостатнім для категоричного висновку про підроблення документа. Але він може мати істотне значення у поєднанні з іншими доказами: показаннями свідків, обставинами створення документа, поведінкою сторін, даними про відсутність особи у відповідний час, суперечностями у документах або іншими експертними дослідженнями. У такій ситуації ймовірнісний висновок може впливати на оцінку інших доказів:

• посилювати доказове значення інших доказів, якщо узгоджується з ними;
• послаблювати доказове значення документа, підпису, пояснення чи версії сторони;
• створювати обґрунтований сумнів щодо певного факту;
• підтверджувати одну з альтернативних версій як більш імовірну;
• показувати, що певний доказ не може бути використаний без додаткової перевірки.

Особливо уважним має бути підхід у кримінальному провадженні. Якщо ймовірнісний висновок використовується на підтвердження винуватості, суд має чітко пояснити, чому в сукупності з іншими доказами він не залишає розумного сумніву. Якщо ж такий висновок підтримує версію захисту або ставить під сумнів окремий доказ обвинувачення, суд не може відкинути його лише через некатегоричність. Він має з'ясувати, чи створює цей висновок сумнів щодо достовірності інших доказів або щодо доведеності обставин обвинувачення.

Автоматичне відкидання ймовірнісних висновків створює кілька практичних ризиків.

• Перший ризик – ототожнення наукової обережності з ненадійністю. У багатьох видах експертних досліджень категоричний висновок не завжди можливий. Якщо суд вважає доказовим лише категоричний висновок, це може стимулювати експертів до штучного посилення формулювань там, де методологічно коректною є саме ймовірнісна відповідь.
• Другий ризик – руйнування оцінки доказів у сукупності. Ймовірнісний висновок може бути однією з ланок доказового ланцюга. Якщо цю ланку автоматично вилучити, суд може неправильно оцінити силу всієї сукупності доказів.
• Третій ризик – нерівне ставлення до доказових версій сторін. Ймовірнісний висновок може ставити під сумнів певну версію, послаблювати доказове значення документа або підтримувати альтернативне пояснення події. Його автоматичне відкидання може призвести до того, що суд фактично не дослідить обставини, які мають значення для справедливого вирішення спору.

Відтак, постанова Верховного Суду від 18 лютого 2026 року у справі № 293/1108/17 демонструє збалансований підхід до ймовірнісних висновків експерта. Некатегорична форма висновку не перетворює його автоматично на недопустиме припущення, але й не дозволяє використовувати його як категоричне встановлення факту. Доказове значення такого висновку розкривається у контексті всієї сукупності доказів – через з'ясування того, що саме він підтверджує, які межі має, які альтернативи залишає відкритими і як впливає на оцінку інших доказів.

...

"З рішення апеляційного суду вбачається, що, визнаючи ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, суд апеляційної інстанції, зазначив, що його винуватість доводиться дослідженими безпосередньо в суді апеляційної інстанції доказами, зокрема висновками експертів від 28 листопада 2016 року № 1/3556, відповідно до якого рукописні та цифрові написи, .... ймовірно, виконаний не ОСОБА_10 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_10 в акті від 27 березня 2015 року в графі « ОСОБА_10 », ймовірно, виконаний не ОСОБА_10 , а іншою особою.

Апеляційний суд, мотивуючи своє рішення посиланнями на наведені вище висновки експертів, не здійснив їх безпосереднього дослідження в судовому засіданні, чим порушив вимоги статей 23, 404 КПК. За таких обставин суд апеляційної інстанції використав зазначені висновки як докази, не перевіривши їх змісту та не надавши їм належної оцінки.

Зокрема, обґрунтовуючи висновок про винуватість ОСОБА_7 , апеляційний суд послався на висновок експерта від 28 вересня 2017 року № 19/8-4/229-СЕ/17, однак не врахував і не проаналізував його некатегоричний (ймовірнісний) характер, на що звертає увагу обвинувачений у касаційній скарзі.

Крім того, апеляційний суд не оцінив наведений висновок експерта у сукупності з іншими доказами у справі та не з`ясував, чи впливає його ймовірнісний характер на достовірність і доказове значення інших доказів, які були покладені в основу висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Отже, вирок апеляційного суду не можна визнати законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки його постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування такого рішення".