Невиконання клопотання експерта: процесуальні наслідки
Клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, забезпечення доступу до об'єкта або створення умов для проведення дослідження інколи сприймається учасниками справи лише як організаційне листування з експертною установою. Насправді його невиконання може мати кілька самостійних процесуальних наслідків: від повернення матеріалів без проведення експертизи до застосування доказових презумпцій і штрафу.
Механізм застосування одного з таких наслідків демонструє постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2026 (справа № 922/3982/23), якою залишено без змін штраф за систематичне невиконання ухвал, постановлених за клопотаннями експерта.
Клопотання експерта має бути процесуально реалізоване судом
За процесуальним законодавством експерт має право заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків, уточнення вихідних даних, забезпечення доступу до об'єктів та вчинення інших дій, пов'язаних із проведенням експертизи. Водночас він не вправі самостійно збирати матеріали дослідження або безпосередньо покладати обов'язки з їх надання на учасників справи.
Якщо експертизу призначено судом, клопотання експерта адресується суду. Саме суд:
розглядає його у встановленому процесуальному порядку;
з'ясовує позиції учасників справи;
визначає, які матеріали або дії необхідні для проведення експертизи;
встановлює особу, зобов'язану надати матеріали чи забезпечити відповідні умови;
постановляє ухвалу, обов'язкову для виконання.
Необхідність процесуального розгляду клопотань експерта та недопустимість вирішення їх поза межами судового провадження розглядались нами у публікації «Верховний Суд: сторони не можуть бути усунені від надання вихідних даних для експертизи».
Заходи процесуального примусу застосовуються тоді, коли визначені експертом потреби проведення дослідження були перевірені судом і трансформовані у конкретні процесуальні обов'язки.
Неможливість проведення експертизи
Першим і безпосереднім наслідком невиконання клопотання є неможливість провести дослідження або надати відповіді на окремі поставлені питання.
Відповідно до пункту 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, у разі невиконання клопотань експерта щодо надання додаткових матеріалів, незабезпечення його прибуття, безперешкодного доступу до об'єкта або належних умов роботи матеріали повертаються органу чи особі, які призначили експертизу або залучили експерта, із зазначенням мотивованих причин неможливості її проведення.
Відтак, у разі невиконання клопотання експерт не зобов'язаний продовжити дослідження на основі неповних даних. Якщо запитувані матеріали чи дії є необхідними, результатом може стати повідомлення про неможливість надання висновку або висновок без відповідей на ті питання, для вирішення яких матеріалів недостатньо.
Відсутність висновку експерта вочевидь може безпосередньо вплинути на можливість установлення обставин, для з'ясування яких експертизу було призначено.
Доказові наслідки ухилення від участі в експертизі
Неможливість провести експертизу не завжди залишає процес у тому самому доказовому стані, який існував до її призначення.
Частина четверта статті 102 ГПК України передбачає, що в разі ухилення учасника справи від подання на вимогу суду необхідних матеріалів чи документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд може:
визнати встановленою обставину, для з'ясування якої призначено експертизу; або
відмовити у визнанні цієї обставини.
Вибір наслідку залежить від того, яка сторона ухиляється та яке значення має експертиза для її процесуальної позиції.
Аналогічні механізми передбачені статтею 109 ЦПК України та статтею 107 КАС України. Їх зміст полягає в недопущенні ситуації, коли учасник справи отримує процесуальну перевагу внаслідок власного перешкоджання встановленню обставин за допомогою спеціальних знань.
Тому ненадання матеріалів або недопуск експерта до об'єкта може мати для сторони істотні наслідки. Суд може вирішити відповідне питання доказування не на користь учасника, поведінка якого унеможливила експертизу.
Штраф як захід процесуального примусу
Окремим наслідком є штраф за невиконання процесуальних обов'язків. За статтею 135 ГПК України суд може стягнути в дохід державного бюджету штраф, зокрема, у випадках:
невиконання процесуальних обов'язків;
ухилення від учинення дій, покладених судом на учасника процесу;
неподання витребуваних судом доказів без поважних причин;
неповідомлення суду про неможливість подати такі докази;
вчинення дій або бездіяльності, спрямованих на перешкоджання судочинству.
За одноразове порушення розмір штрафу становить від одного до десяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб. За повторне або систематичне невиконання процесуальних обов'язків — від п'яти до п'ятдесяти прожиткових мінімумів.
Аналогічні механізми процесуального примусу передбачені у цивільному та адміністративному судочинстві. Відповідно до статті 148 ЦПК України та статті 149 КАС України штраф може застосовуватися за невиконання процесуальних обов'язків, ухилення від учинення покладених судом дій, перешкоджання судочинству та неподання витребуваних доказів без поважних причин.
У кримінальному провадженні використовується інша конструкція. Статті 144–147 КПК України передбачають не штраф як універсальний захід процесуального примусу, а грошове стягнення за невиконання процесуальних обов'язків.
Застосування штрафу не залежить від того, чи завершилося невиконання клопотання складанням повідомлення про неможливість провести експертизу. Це самостійний процесуальний захід, спрямований на припинення перешкод у здійсненні судочинства та спонукання учасника до виконання ухвали.
Як цей механізм спрацював у справі № 922/3982/23
У справі № 922/3982/23 для проведення інженерно-механічної експертизи необхідно було оглянути три великогабаритні шнекові апарати. Експерт просив повідомити місцезнаходження обладнання, забезпечити доступ до нього, надати технічну документацію, вимірювальні засоби та персонал для проведення вимірювань.
Суд неодноразово задовольняв відповідні клопотання та покладав необхідні обов'язки на учасників справи, а згодом – безпосередньо на відповідача ТОВ "Схід Гіпромаш". Дати огляду обладнання визначалися двічі. Товариство було попереджено про можливість застосування статті 135 ГПК України.
Однак місцезнаходження об'єктів експерту не повідомили, доступу до них не забезпечили, причини невиконання ухвал суду не пояснили. Представник товариства також не з'явився в судове засідання, хоча явку було визнано обов'язковою.
За цих обставин суд оцінив поведінку товариства як систематичне невиконання процесуальних обов'язків і фактичне перешкоджання проведенню експертизи. Було застосовано частину другу статті 135 ГПК України та накладено штраф у розмірі 15 прожиткових мінімумів – 49 920 грн.
Суди апеляційної та касаційної інстанцій залишили цей штраф без змін. Застосування одразу частини другої статті 135 ГПК було визнано виправданим повторним характером порушень. Попереднє накладення меншого штрафу за частиною першою цієї статті не є необхідною умовою застосування підвищеного штрафу за систематичне невиконання обов'язків.
Об'єктивні перешкоди потрібно повідомляти до застосування штрафу
Неможливість виконати клопотання експерта або відповідну ухвалу суду не завжди свідчить про недобросовісну поведінку. Об'єкт може бути знищений, переміщений, перебувати на тимчасово окупованій території або в зоні бойових дій; документи можуть знаходитися в іншої особи; доступ до приміщення може залежати від третіх осіб; виконання дій у визначений строк може бути об'єктивно неможливим.
Однак наявність таких обставин не звільняє учасника від обов'язку своєчасно повідомити про них суд.
У справі № 922/3982/23 товариство під час оскарження штрафу посилалося на хворобу директора та знаходження обладнання в Куп'янську на території активних бойових дій. Проте до накладення штрафу ці обставини суду першої інстанції не повідомлялися. Не подавалися також заяви про перенесення огляду, зміну порядку його проведення або продовження строку виконання ухвали.
У таких випадках суд оцінює поведінку учасника виходячи з інформації, яка була наявна на момент застосування заходу процесуального примусу. Посилання на поважні причини вперше в апеляційній чи касаційній скарзі не свідчить про незаконність ухвали, постановленої без відомостей про відповідні перешкоди.
Якщо штраф уже накладено, частина шоста статті 135 ГПК України передбачає спеціальний механізм його скасування. Особа має звернутися саме до суду, який постановив ухвалу про штраф, довести усунення порушення та/або надати докази поважності причин невиконання процесуальних обов'язків.
Наслідки можуть застосовуватися одночасно
Повернення матеріалів без проведення експертизи, доказові наслідки та процесуальний штраф мають різну правову природу і не виключають одне одного.
Невиконання клопотання експерта, оформленого відповідною ухвалою суду, може одночасно призвести до того, що:
експертиза не буде проведена;
сторона втратить можливість підтвердити обставину, на яку посилається;
суд визнає відповідну обставину встановленою на користь іншої сторони;
на учасника буде накладено штраф;
розгляд справи затягнеться, а поведінка учасника отримає оцінку як перешкоджання судочинству.
Справа № 922/3982/23 є прикладом застосування лише одного елемента цього механізму – штрафу за систематичне невиконання ухвал суду. Водночас ця справа демонструє, що клопотання експерта потребує належного процесуального реагування, а постановлена за результатами його розгляду ухвала – виконання. Після розгляду клопотання судом та покладення конкретних обов'язків подальша бездіяльність учасника набуває самостійного процесуального значення.