Сумніви у висновку експерта: Верховний Суд визначив процесуальний алгоритм
У постанові від 08.07.2026 (справа № 723/2424/21) Верховний Суд розглянув ситуацію, коли суди відхилили висновок експерта через нез'ясованість окремих елементів проведеного дослідження. Із правової позиції Верховного Суду випливає, що невикористання судом передбачених ЦПК України механізмів усунення сумнівів щодо висновку експерта може свідчити про неповноту встановлення обставин справи та передчасність судового рішення.
Обставини справи
Предметом спору було оскарження рішення селищної ради про передачу земельної ділянки у власність, договору міни та державної реєстрації права власності. Позивачка стверджувала, що спірна ділянка є тією самою земельною ділянкою, яка мала бути виділена її матері відповідно до сертифіката на земельну частку (пай) та раніше ухваленого судового рішення.
Висновком експертизи від 19.05.2023 № 69 було встановлено відповідність спірної земельної ділянки ділянці, зазначеній у документах про розподіл земельних часток (паїв).
Суди першої та апеляційної інстанцій не прийняли цей висновок як належний доказ. Підставою стало те, що експерт не пояснив, яким чином координати поворотних точок були співвіднесені з дерев'яною огорожею та межовими знаками, чи могла така огорожа вважатися межовим знаком відповідно до кадастрових правил та яким чином вона ідентифікувалася із земельною ділянкою позивачки або її матері.
Зауваження судів стосувалися недостатньої зрозумілості й обґрунтованості окремої ланки експертного дослідження, а не відсутності зв'язку з предметом доказування. Проте суди відразу відхилили висновок і поклали відсутність іншого доказу на позивачку.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд звернув увагу на порушення судами порядку оцінки висновку. За наявності сумнівів щодо висновку експерта ЦПК України передбачає певний процесуальний алгоритм дій:
суд має визначити, у чому саме полягає недолік висновку: у неясності, неповноті, недостатній обґрунтованості, суперечності іншим доказам або сумнівах у правильності;
суд може за заявою учасника справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень відповідно до частини п'ятої статті 102 ЦПК України;
якщо пояснення не усувають виявленої проблеми, суд вирішує питання про призначення додаткової або повторної експертизи відповідно до статей 103 і 113 ЦПК України;
сторони повинні отримати можливість поставити експерту запитання, висловити зауваження, заявити клопотання про іншу експертизу та запропонувати питання для її проведення.
Вибір між додатковою та повторною експертизою залежить від характеру недоліку. Додаткова експертиза призначається, якщо первинний висновок є неповним або неясним, і може бути доручена тому самому чи іншому експерту. Повторна експертиза проводиться іншим експертом, якщо висновок є необґрунтованим, суперечить матеріалам справи або викликає сумніви у правильності. Докладніше про це розмежування – у публікації «Додаткова чи повторна експертиза: орієнтири від Верховного Суду».
Посилання Верховного Суду на статтю 12 ЦПК України має принципове значення. Змагальність процесу не означає пасивності суду щодо його організації. Зберігаючи об'єктивність і неупередженість, суд повинен створити учасникам справи умови для реалізації процесуальних прав, особливо якщо виявлений ним недолік доказу потенційно може бути усунутий шляхом пояснень або іншої експертизи.
Водночас ця постанова не встановлює обов'язку призначати нову експертизу за будь-якої незгоди сторони з висновком. Положення статей 102 і 113 ЦПК України надають суду відповідні процесуальні повноваження. Однак якщо саме сумніви щодо експертного висновку стають визначальною підставою для відмови у позові, суд має належно вирішити питання про можливість їх усунення.
____
"Висновком експертизи встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7324555400:01:005:0243 площею 0,1463 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка є у власності ОСОБА_2 , є земельною ділянкою під номером НОМЕР_1 площею 0,15 га відповідно до рішення Красноїльської селищної ради від 19 червня 2002 року № 20-2/2002, списку власників земельних часток (паїв), який є додатком № 1 до цього рішення та схеми розподілу земельних ділянок між власниками земельних паїв, так як в схемі розподілу земельних часток (паїв) під номером 5 значиться земельна частка (пай) гр. ОСОБА_7 площею 0,15 га відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧВ № 0128741, виданого 26 травня 1997 року на підставі рішення Сторожинецької районної державної адміністрації від 26 квітня 1997 року № 164.
Відхиляючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій посилались на те, що висновок судово-технічної експертизи від 19 травня 2023 року № 69 є неналежним доказом у справі, оскільки вказана експертиза проведена на підставі координат поворотних точок меж цієї земельної ділянки (паю), що наявні в технічній документації матеріалів справи, а межі земельної ділянки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 (матір ОСОБА_7 ) визначались посередництвом дерев`яної огорожі та межових знаків. При цьому в експертному висновку не зазначено, яким чином експерт прив`язав просторові поворотні точки до огорожі та чи вказана огорожа є межовим знаком (знаками), передбаченим кадастровими правилами, та яким чином ця огорожа ідентифікується із особою ОСОБА_1 або її матір`ю ОСОБА_7 або із належним їм правом на земельну частку (пай).
Верховний Суд також звертає увагу на те, що у разі наявності сумніву у висновку експерта норми ЦПК України передбачають певний процесуальний алгоритм дій. Так, згідно з частиною п`ятою статті 102 ЦПК України суд може як за заявою учасника справи, так і з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. Крім того, якщо висновок експерта є неясним, то суд як за клопотанням учасника справи, так і з власної ініціативи може призначити іншу експертизу (додаткову, повторну), що передбачено статтями 103, 113 ЦПК України. Цим самим забезпечується виконання судом завдання цивільного судочинства (стаття 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальної дії, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Отже, суд зобов`язаний забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов`язків.
Таким чином, суд першої інстанції не дотримав основних принципів цивільного судочинства - змагальності сторін і диспозитивності, та зробив передчасний висновок про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Вказане порушення не виправив і суд апеляційної інстанції".