Верховний Суд: сторони не можуть бути усунені від надання вихідних даних для експертизи

У постанові від 18.02.2026 (справа № 554/5166/19) Верховний Суд звернув увагу на обов'язковість процесуального порядку розгляду клопотання експерта про надання додаткових матеріалів або визначення вихідних даних для проведення експертизи. Таке клопотання не може бути вирішене суддею одноособово поза межами судового провадження шляхом листування з експертною установою.

Відповідно до ст. 350 КПК України клопотання експерта підлягає розгляду судом із заслуховуванням думки інших учасників провадження та постановленням відповідної ухвали.

Отже, суд зобов'язаний надати сторонам реальну можливість:

• висловити свою позицію щодо клопотання експерта;
• запропонувати конкретні матеріали та вихідні дані для дослідження;
• обґрунтувати необхідність їх надання;
• заперечити проти використання даних, які сторона вважає неналежними, недопустимими або такими, що не відповідають обставинам справи.

Особливого значення це набуває тоді, коли між сторонами існує спір щодо вихідних даних. У такій ситуації суд не може перекладати їх вибір на експерта, оскільки експерт не має права самостійно обирати вихідні дані, якщо вони неоднозначно відображені в матеріалах справи.

Позбавлення сторін можливості взяти участь у вирішенні клопотання експерта може вплинути на зміст експертного висновку. Саме тому Верховний Суд визнав таке порушення істотним – таким, що перешкоджає ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення.

"У цьому кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції, встановивши наявність кількох висновків експертів, які суперечать один одному, та зазначивши, що допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності, ухвалою від 12 лютого 2024 року задовольнив клопотання захисника ОСОБА_8 та прокурора ОСОБА_16 й призначив комплексну судову транспортно-трасологічну та автотехнічну експертизу.

09 квітня 2024 року до апеляційного суду надійшло клопотання експертів від 27 березня 2024 року в якому вони просили надати для дослідження низку матеріалів (вихідних даних) або вказати, якими саме вихідними даними та матеріалами справи необхідно користуватися під час проведення дослідження для вирішення поставлених запитань.

Однак, Полтавський апеляційний суд не розглянув цього клопотання у порядку, передбаченому приписами кримінального процесуального закону. Водночас

14 квітня 2024 року головуючий суддя одноособово, без призначення судового засідання для вирішення клопотання експертів та без заслуховування думки учасників кримінального провадження, листом надав відповідь про те, що з огляду на наявність спору між сторонами щодо вихідних даних апеляційний суд позбавлений можливості на власний розсуд визначити у цьому випадку конкретні вихідні дані. У зв`язку з цим зазначив, що відповідь на поставлені експертам запитання необхідно надати з урахуванням усіх наявних доказів, які стосуються обставин ДТП та містяться в матеріалах кримінального провадження.

Так, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 69 КПК експерт має право, крім іншого, заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов`язаних із проведенням експертизи. Аналогічні положення закріплені у п. 2.1. Інструкції.

Як убачається з параграфу 5 глави 3 КПК експерт належить до інших учасників кримінального провадження.

Відповідно до ст. 350 КПК клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала.

За приписами ч. 6 ст. 22 КПК суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Отже, апеляційний суд не дотримався зазначених положень кримінального процесуального закону.

Верховний Суд уважає, що суд апеляційної інстанції мав відповідно до приписів ст. 350 КПК ретельно з`ясувати позицію учасників кримінального провадження щодо заявленого експертами клопотання та лише після цього ухвалити відповідне рішення, ураховуючи й те, що на даних висновку експертів № 456-24 була побудована значна частина аргументів, викладених в ухвалі апеляційного суду від 23 липня 2025 року, щодо залишення без змін виправдувального вироку суду першої інстанції.

Крім того, як убачається з п. 1 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про судову експертизу» судовий експерт не може самостійно вибирати вихідні дані для проведення судової експертизи.

Також, згідно з п. 2.3. Інструкції експерту забороняється, зокрема самостійно вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно.

Водночас матеріали кримінального провадження свідчать про спірність між сторонами й потерпілими, зокрема, обставини належності/неналежності до пред`явленого обвинувачення сліду № 1, зафіксованого в протоколі огляду місця ДТП від 06 листопада 2018 року з додатками. Однак, усупереч наведеним вище обставинам та приписам кримінального процесуального законодавства, апеляційний суд не надав експертам вихідних даних для проведення експертизи та отримав висновок експертів № 456-24, складений за результатами дослідження на основі вихідних даних, які обрали самі експерти.

Оскільки учасники кримінального провадження були позбавлені можливості висловити свою позицію щодо клопотання експертів, зокрема, запропонувати експерту для дослідження конкретні вихідні дані або матеріали з такими даними, що могло безпосередньо вплинути на результати проведеного дослідження, тобто на зміст складеного експертами висновку, ці порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними й такими, що перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Отже, у цьому кримінальному провадженні застосована апеляційним судом процедура призначення та проведення експертизи була здійснена з істотними порушеннями, що може поставити під сумнів справедливість апеляційного провадження та вплинути на законність і обґрунтованість рішення апеляційного суду, ухваленого за результатами такого провадження, а також на висновки щодо невинуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення та правильність застосування судом закону України про кримінальну відповідальність".