Реформа судової експертизи стала умовою фінансування України з боку ЄС
30 липня 2026 року Рада Європейського Союзу ухвалила рішення про внесення змін до Плану України в межах Ukraine Facility. Як один з індикаторів, від виконання якого залежатиме надання Україні частини фінансової підтримки, вперше закріплено вимоги щодо реформування законодавства про судову експертизу.
Що змінилося у Плані України
Оновлення Плану пов'язане з наданням Україні у 2026 році додаткових €8,35 млрд бюджетної підтримки у формі позики в межах Ukraine Support Loan.
Зміни стосуються 34 із 146 раніше встановлених індикаторів. Зокрема, для 12 заходів продовжено строки, уточнено зміст окремих реформ та інвестицій, частину індикаторів поділено або замінено, а строки заходів, запланованих на IV квартал 2027 року, перенесено на III квартал, щоб фінальна виплата могла відбутися до завершення 2027 року.
Крім того, до Плану включено 27 нових індикаторів, десять із яких потребують ухвалення законів. Загальна кількість індикаторів зросла до 173. Нові умови стосуються верховенства права, антикорупційної політики, енергетики та інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС. Рішення Ради ЄС від 30 липня 2026 року.
Окремий індикатор щодо судової експертизи
Найбільш значущим для експертної спільноти є індикатор 4.15. Він передбачає, що до завершення IV кварталу 2026 року має набрати чинності законодавство, яке забезпечить антикорупційним органам ефективний, неупереджений і своєчасний доступ до якісних судових експертиз.
Встановлено три конкретні складові цієї реформи.
Перша — забезпечення інституційної та операційної незалежності Науково-дослідного центру незалежних судових експертиз Міністерства юстиції України. Для цього має бути забезпечена належна робота наглядової ради, створеної відповідно до наказу Міністерства юстиції від 27 грудня 2023 року № 4436/5.
Наглядова рада повинна отримати реальні повноваження щодо добору керівника Центру, внесення пропозицій про його звільнення, оцінювання результатів його роботи, а також участі у перевірках Центру та дисциплінарних провадженнях стосовно його працівників.
Друга — забезпечення НАБУ пріоритетного доступу до експертиз Центру у строк не більше двох місяців та збільшення його загальної спроможності.
Третя — розширення можливостей використання приватної судової експертизи шляхом звуження виключної компетенції державних експертних установ до вужчого, чітко визначеного законом переліку експертиз.
Саме остання вимога виходить за межі організаційного забезпечення діяльності НАБУ. Її формулювання передбачає зміну моделі доступу недержавного сектору до проведення судових експертиз.
Індикатор 4.15 включено до переліку 23 умов одинадцятого платежу за IV квартал 2026 року. Загальна сума цього платежу становить приблизно €2,1 млрд. Відтак невиконання індикатора може вплинути на обсяг або строки відповідної виплати.
Повний зміст індикатора наведено в оновленому додатку до рішення Ради ЄС, пункт 4.15, сторінка 64.
Якої норми закону торкнуться зміни
Насамперед ідеться про статтю 7 Закону України «Про судову експертизу». Нині вона відносить до виключної компетенції державних спеціалізованих установ проведення всіх криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.
Оновленим Планом України напрям реформи сформульовано достатньо однозначно:
чинний перелік має бути звужений;
можливості використання недержавної судової експертизи мають бути розширені;
експертизи, які залишаться у виключній компетенції держави, мають бути прямо і вичерпно визначені законом.
До завершення IV кварталу 2026 року відповідне законодавство має вже набрати чинності. Отже, часу на підготовку, фахове обговорення та прийняття змін залишається небагато.
Позиція Комітету Верховної Ради: проблема не обмежується НАБУ
Питання доступу до судових експертиз паралельно розглядалося під час підготовки Антикорупційної стратегії на 2026–2030 роки.
У висновку щодо законопроєктів № 15230, № 15230-1 та № 15230-2 Комітет Верховної Ради з питань правової політики звернув увагу, що потреба у якісних, об'єктивних і своєчасних судово-експертних дослідженнях актуальна не лише для антикорупційних органів.
За позицією Комітету, такий доступ необхідний також іншим органам правопорядку, сторонам кримінального провадження, учасникам цивільного, господарського й адміністративного процесів, іншим особам, які мають право ініціювати проведення експертизи.
Тому звуження проблематики судової експертизи виключно до потреб антикорупційних органів Комітет визнав недостатньо обґрунтованим і таким, що не відображає системного характеру проблем у цій сфері. Висновок Комітету Верховної Ради з питань правової політики.
Цей висновок не є оцінкою рішення Ради ЄС — він стосується проєктів Антикорупційної стратегії. Проте обидва документи порушують одну й ту саму проблему. Європейський індикатор виходить із потреб антикорупційних органів, тоді як Комітет наголошує, що її вирішення має бути системним і охоплювати всіх учасників правосуддя.
27 липня у Верховній Раді вже зареєстровано узгоджений законопроєкт № 15230-д про затвердження Антикорупційної стратегії на 2026–2030 роки. Тому позиція Комітету має враховуватися не лише під час доопрацювання Стратегії, а й під час підготовки безпосередніх змін до законодавства про судову експертизу.
Ризик вузького виконання
Оновлений План створює важливе вікно для реформи, але залишає простір для різного тлумачення.
Виконання індикатора може бути зведене до посилення одного державного Центру, встановлення спеціального порядку обслуговування НАБУ та незначного скорочення переліку експертиз, закріпленого статтею 7 Закону. Формально це може бути представлено як виконання вимоги. Системної зміни ринку експертних послуг у такому разі не відбудеться.
Щоб реформа відповідала не лише формі, а й меті оновленого Плану, необхідно:
визначити об'єктивні критерії, за якими окремі експертизи можуть залишатися виключно державними;
законодавчо врегулювати статус недержавних експертних установ;
забезпечити рівні вимоги до компетентності та якості незалежно від форми власності;
надати сторонам процесу реальну можливість обирати експерта або експертну установу;
залучити представників державного і недержавного секторів до підготовки законопроєкту.
Рішення Ради ЄС від 30 липня змінює характер дискусії про державну монополію у судовій експертизі. Те, що роками залишалося внутрішньою суперечкою між міністерством та експертами, стає частиною офіційних зобов'язань України та умовою європейського фінансування. Головне питання - наскільки системно і збалансовано вони будуть реалізовані у національному законодавстві.