Підвищення кваліфікації судових експертів: профільні університети поза дверима

Наталія Гончар, 
член виконавчої ради ГС "Конфедерація недержавних експертів та експертних організацій України", директор ПП "Відкриття", судовий експерт (будівельно-технічна, земельно-технічна та оціночно-будівельна експертиза)

Реформа системи підвищення кваліфікації судових експертів, проведена Міністерством юстиції у 2025 році, загалом стала кроком уперед. На відміну від попередньої моделі, зосередженої на проходженні навчання або стажування в НДУСЕ, новий порядок передбачає ширший перелік форм професійного розвитку. Судовим експертам можуть зараховуватися участь у конференціях, семінарах, практикумах, викладацька, наукова та науково-технічна діяльність.

Така модель дає експерту більше можливостей самостійно визначати траєкторію професійного розвитку. Порівняно з попереднім регулюванням це безумовно прогрес. Однак у новій системі залишилося обмеження, яке суттєво зменшує практичну цінність проголошеної освітньої різноманітності.

Обов'язкова програма – лише у закладів із правничою ліцензією

Відповідно до Порядку проведення ЦЕКК атестації судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 6 травня 2025 року № 1224/5, експерт повинен набрати протягом трьох років не менше двох кредитів ЄКТС.

При цьому проходження професійної програми є обов'язковим елементом підвищення кваліфікації. Експерти зі стажем менше шести років мають пройти довгострокову програму обсягом не менше двох кредитів ЄКТС, а експерти зі стажем понад шість років – короткострокову програму. Виняток передбачений лише для експертів, які мають науковий ступінь за галуззю знань, що відповідає їхній експертній спеціальності.

Проводити такі професійні програми можуть лише заклади, включені Міністерством юстиції до Переліку закладів, що здійснюють теоретичну підготовку судових експертів.

Для включення до цього Переліку заклад повинен:

• мати ліцензію на провадження освітньої діяльності у сфері вищої та/або післядипломної освіти за спеціальністю «Право»;
• мати щонайменше п'ятирічний досвід проведення навчання або підвищення кваліфікації з теоретичних, організаційних та процесуальних питань судової експертизи або сертифікат про акредитацію відповідної освітньої програми.

Такі вимоги можуть бути обґрунтованими, коли йдеться про початкову теоретичну підготовку майбутнього судового експерта: правове регулювання експертної діяльності, процесуальний статус експерта, його права, обов'язки та відповідальність, порядок проведення експертизи й оформлення висновку.

Проблема полягає в тому, що ці самі вимоги поширені і на професійні програми підвищення кваліфікації чинних експертів – не лише загальні, а й спеціальні.

Правнича ліцензія не підтверджує спеціальних знань

Порядок прямо поділяє професійні програми на загальні та спеціальні. Загальні програми стосуються організації експертної діяльності, змін законодавства та судової практики. Спеціальні – конкретного виду або видів експертних спеціальностей.

Але вимоги до закладів, які проводять ці два принципово різні види навчання, не розмежовані.

Унаслідок цього право проводити спеціальну програму, наприклад для експертів-будівельників, залежить не від наявності у закладу наукових шкіл, профільних кафедр, лабораторій та фахівців із будівництва, а передусім від наявності ліцензії за спеціальністю «Право» і досвіду навчання з процесуальних питань судової експертизи.

Здатність закладу навчити експерта сучасних будівельних технологій, методів обстеження конструкцій, особливостей проєктування, визначення технічного стану об'єктів, застосування BIM-технологій чи нових будівельних норм, ігнорується. Перевіряється його відповідність критеріям, пов'язаним із правничою освітою.

Показовий приклад Одеської будівельної академії

Одеська державна академія будівництва та архітектури є профільним закладом вищої освіти, освітня та наукова діяльність якого зосереджена саме на архітектурі, будівництві, інженерії та землеустрої.

Відповідно до оприлюдненого Академією переліку освітніх програм, вона здійснює підготовку за спеціальностями «Архітектура та містобудування», «Геодезія та землеустрій», «Будівництво та цивільна інженерія». Її магістерські програми охоплюють промислове і цивільне будівництво, автомобільні дороги та аеродроми, мости і транспортні тунелі, водопостачання та водовідведення, теплогазопостачання і вентиляцію, технології будівельних конструкцій і матеріалів, BIM-інжиніринг та інші напрями, безпосередньо пов'язані з будівельно-технічною та земельно-технічною експертизою. Академія також має освітньо-наукові програми та здійснює підготовку докторів філософії за профільними спеціальностями.

Водночас Академія не здійснює підготовку за спеціальністю «Право». І це цілком закономірно: її профільність є перевагою, а не недоліком. Від спеціалізованої будівельної академії не слід вимагати бути одночасно юридичним університетом.

Однак саме через відсутність правничої ліцензії та п'ятирічного досвіду навчання з теоретичних, організаційних і процесуальних питань судової експертизи такий заклад не може бути повноцінним провайдером обов'язкової професійної програми для судових експертів-будівельників.

Формально Академія може проводити конференції, семінари або інші заходи, участь у яких експерт може подати до ЦЕКК як один із видів підвищення кваліфікації. Але вона не може самостійно реалізувати саме професійну програму, проходження якої є обов'язковим. Отже, участь профільного закладу залишається допоміжною, хоча за змістом спеціального навчання саме він міг би бути одним із найкомпетентніших його провайдерів.

До чого призводить таке обмеження

За чинної моделі спеціальні професійні програми ризикують перетворитися переважно на повторення правових, організаційних і процесуальних питань. Водночас спеціальні знання, на яких ґрунтується експертне дослідження, ризикують залишатися поза системним оновленням.

Це невідворотно матиме довготриваючі негативні наслідки:

• штучно звужується коло потенційних провайдерів і зменшується конкуренція між освітніми програмами;
• експерти отримують обмежений вибір можливостей навчання за своєю спеціальністю;
• система судової експертизи віддаляється від профільної науки та сучасної університетської освіти;
• складніше залучати фахівців, які працюють із новими технологіями, стандартами, матеріалами та методами дослідження;
• підвищення кваліфікації стає формальним накопиченням кредитів замість реального оновлення професійних компетентностей.

Судова експертиза за своєю природою є міждисциплінарною. Вона поєднує процесуальні правила з глибокими спеціальними знаннями. Тому система навчання не повинна підміняти один складник іншим.

Як виправити ситуацію

Вимоги до провайдерів послуг з підвищення кваліфікації необхідно розмежувати залежно від змісту професійної програми.

Для загальних програм, присвячених законодавству, судовій практиці, процесуальному статусу експерта та організації експертної діяльності, можуть зберігатися чинні вимоги щодо правничої ліцензії і досвіду навчання з питань судової експертизи.

Спеціальні програми повинні мати інші критерії. Право проводити їх мають отримати заклади вищої освіти та наукові установи, які:

• здійснюють освітню або наукову діяльність за спеціальностями, що відповідають певному виду експертизи;
• мають відповідні кафедри, наукові школи, лабораторії та кваліфікованих викладачів;
• залучають до розроблення і проведення програм практикуючих судових експертів відповідної спеціальності.

Можна також передбачити спільні програми профільних університетів, наукових установ, експертних організацій та професійних об'єднань судових експертів. У такому разі університет забезпечуватиме належний рівень спеціальних знань, а експерти – зв'язок цих знань із методикою і практикою судової експертизи.

Розширення кола провайдерів не є відмовою від контролю якості. Йдеться про те, щоб критерії якості відповідали предмету навчання. Правові та процесуальні питання мають викладати фахівці, компетентні у праві й судовій експертизі. Спеціальні знання – заклади та науковці, які професійно працюють у відповідній галузі.

Лише за такого розмежування підвищення кваліфікації перестане бути формальною процедурою і справді сприятиме підвищенню якості судової експертизи.