Електронні докази: коли потрібен експертний аналіз?
Позиція Верховного Суду, викладена у Постанові від 05.02.2026 (справа № 910/3614/25), посилює значення висновків експертів у справах, пов'язаних з електронними доказами.
Верховний Суд звернувся до положень Керівництва «Електронні докази в цивільному та адміністративному процесі», ухваленого Комітетом міністрів Ради Європи 30.01.2019, а також до Керівних принципів Комітету Міністрів Ради Європи щодо механізмів онлайн вирішення спорів у цивільному та адміністративному судочинстві від 16.06.2021.
Ці документи формують чіткий стандарт оцінки електронних доказів: електронна форма доказу потребує врахування специфічних технічних характеристик електронних даних. Тому в центрі уваги опиняються питання автентичності, точності, цілісності, метаданих, способу створення, збереження та можливого втручання в електронний доказ.
Верховний Суд підкреслює, що електронні докази повинні оцінюватися так само, як і інші докази, зокрема щодо їх прийнятності, автентичності, точності та цілісності. При цьому достовірність електронних доказів презюмується доти, доки немає розумних сумнівів у протилежному.
Водночас така презумпція не означає, що електронний доказ не потребує перевірки: «Суди можуть вимагати аналізу електронних доказів експертами, особливо коли порушуються складні доказові питання або якщо є підозри щодо маніпулювання електронними доказами» (пункт 18 Керівництва).
Позиція Верховного Суду має кілька важливих практичних наслідків.
По-перше, сторона, яка подає електронний доказ, має бути готовою підтвердити його автентичність і цілісність, особливо якщо інша сторона висуває обґрунтовані заперечення.
По-друге, сторона, яка заперечує електронний доказ, повинна не просто заявити про недовіру до нього, а сформулювати конкретні сумніви: щодо походження, зміни, метаданих, способу отримання, технічної цілісності або відповідності електронного файлу поданій копії.
По-третє, суд у складних випадках не повинен обмежуватися формальним оглядом роздруківки чи скриншоту. Якщо виникають технічні питання, що потребують спеціальних знань, належним процесуальним інструментом є залучення експерта.
Отже, електронні докази не є «слабшими» за паперові лише через свою форму. Проте їхня цифрова природа потребує належної технічної перевірки – насамперед щодо автентичності, цілісності, метаданих, походження та можливих ознак маніпулювання.
Верховний Суд, спираючись на європейські стандарти, підтверджує, що у разі складних технічних питань або обґрунтованих сумнівів щодо цілісності, автентичності чи можливого маніпулювання електронними даними висновок експерта є ключовим способом перевірки доказу, а не факультативним елементом процесу.
"72. У постанові від 03.08.2022 у справі №910/5408/21 Верховний Суд також наголосив, що поняття електронного документа та електронного доказу не є тотожними, оскільки поняття електронного доказу є значно ширшим, та, окрім власне електронних документів, оформлених відповідно до статей 5, 6 Закону "Про електронні документи та електронний документообіг", включає в себе будь-яку інформацію в цифровій формі, що має значення для розгляду справи, в тому числі повідомлення, відправлені електронною поштою або іншими засобами електронного зв`язку.
73. Виходячи з положень Керівництва "Електронні докази в цивільному та адміністративному процесі", ухваленого Комітетом міністрів Ради Європи 30.01.2019 (далі - Керівництво), Верховний Суд у зазначеній постанові звернув увагу, зокрема, на важливість дотримання принципу недискримінації при дослідженні електронних доказів, згідно з яким суди не повинні відмовляти в прийнятті електронних доказів і не повинні заперечувати їх юридичну силу лише тому, що вони зібрані та / або подані в електронній формі; сторонам має бути дозволено подавати електронні докази в оригінальному електронному форматі без необхідності надання роздруківок.
74. Електронні докази повинні оцінюватися так само, як і інші види доказів, зокрема, щодо їх прийнятності, автентичності, точності та цілісності. Обробка електронних доказів не повинна бути невигідною для сторін або надавати несправедливу вигоду одній із них (преамбула "базові принципи" Керівництва).
75. У межах, прийнятних відповідно до національного законодавства та на розсуд суду електронні дані повинні прийматися як автентичний доказ, допоки інша сторона не наведе відповідні обґрунтовані доводи на спростування цього. Достовірність електронних доказів презюмується до тих пір, поки немає розумних сумнівів у протилежному (пункти 21, 22 Керівництва).
76. При цьому суди можуть вимагати аналізу електронних доказів експертами, особливо коли порушуються складні доказові питання або якщо є підозри щодо маніпулювання електронними доказами (пункт 18 Керівництва).
77. Під час дослідження електронних доказів має відбуватись належна ідентифікація таких доказів. Це означає, зокрема, що будь-яка технологія, яка підтверджує автентичність, точність і цілісність даних, повинна бути прийнята.
78. Кожен електронний доказ (оригінал) зазвичай містить таку приховану інформацію як метадані. Метадані - це відомості про інші дані, і іноді їх називають "цифровим відбитком" електронних доказів. Він може включати важливі доказові дані, такі як дата й час створення чи модифікації файлу чи документа, або автор, а також дата й час, коли дані були надіслані. Безпосередній доступ до метаданих зазвичай недоступний.
79. Метадані забезпечують необхідний контекст для оцінки доказів (даних) так само, як поштовий штемпель забезпечує контекст для оцінки звичайного (паперового) листа та його змісту. Суди повинні усвідомлювати потенційну доказову цінність метаданих, у випадку коли інша сторона оспорює достовірність доказу (авторство, цілісність, автентичність). Метадані можуть бути використані для відстеження та ідентифікації джерела та адресата повідомлення, даних про пристрій, який створив електронні докази, дати, часу, тривалості та типу доказів. Метадані можуть бути релевантними або як непрямі докази (наприклад, вказівки на найбільш релевантну версію документа), або як прямі докази (наприклад, якщо даними файлу маніпулювали). Ця настанова також релевантна у випадку втрати метаданих.
80. Також Керівні принципи Комітету Міністрів Ради Європи щодо механізмів онлайн вирішення спорів у цивільному та адміністративному судочинстві CM(2021)36-add5-final від 16.06.2021 передбачають, що використання електронних доказів може створити особливі проблеми для сторони, яка бажає оскаржити справжність або цілісність таких доказів. У разі оскарження електронних доказів, тій стороні, яка подає ці докази, може знадобитися продемонструвати їх справжність, наприклад, через надання метаданих або отримання відповідного розпорядження про отримання додаткових даних від інших осіб, як-от постачальників трастових послуг. Правдивість електронних даних можна довести будь-яким способом, наприклад, за допомогою кваліфікованих електронних підписів або інших аналогічних методів ідентифікації й забезпечення цілісності даних. Варто дотримуватися положень національного законодавства, які встановлюють доказову силу державних (офіційних) електронних систем, що генерують електронні докази. Крім того, сторонам варто дозволити оскаржувати свідчення експертів, якщо такі свідчення можуть визначити результат розгляду (принцип 11).
81. Крім наведеного, Верховний Суд у постанові від 03.08.2022 у справі №910/5408/21 вказав на презумпцію цілісності (достовірності) електронних доказів, що означає, що доказ вважається цілісним (достовірним), поки інша сторона цього не спростує.
82. Під час вирішення спорів щодо правовідносин, які виникли у зв`язку з укладенням у електронній формі кредитних договорів згідно з положеннями Закону України "Про електронну комерцію", підписання яких позичальники заперечували, Верховний Суд неодноразово (зокрема в постановах від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, на які посилається Заявник у касаційній скарзі) зазначав, що:
- важливо розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі;
- якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа;
- електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору;
- це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом;
- при оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення".