Експертиза до подання позову: Верховний Суд підтвердив можливість відшкодування витрат

У постанові від 18.06.2026 (справа № 320/32859/24) Верховний Суд підтвердив важливу для судової практики позицію: витрати на експертизу, проведену на замовлення сторони до відкриття провадження, можуть бути відшкодовані як судові витрати. Вирішальними є відповідність висновку експерта вимогам процесуального закону, зв'язок із розглядом справи та фактичне використання судом як доказу, а не дата складання висновку експерта.

Суд першої інстанції відмовив у стягненні витрат, сплачених позивачем за проведення судової економічної експертизи до звернення до суду. Оскільки експертиза була замовлена позивачем до відкриття провадження, тобто до набуття особою процесуального статусу учасника справи, суд розцінив такі витрати як «позапроцесуальні» та такі, що не підлягають компенсації.

Апеляційний суд із цим не погодився, а Верховний Суд підтримав висновок апеляційної інстанції.

Ключовим у цій справі стало те, що суди врахували оновлену позицію Великої Палати Верховного Суду. Велика Палата раніше відступила від застарілого підходу, за яким витрати на експертний висновок, підготовлений до відкриття провадження, не могли відшкодовуватися лише з цієї формальної підстави.

Чинне процесуальне законодавство прямо передбачає, що висновок експерта може бути підготовлений не лише на підставі ухвали суду про призначення експертизи, а й на замовлення учасника справи. Сам факт того, що сторона отримала експертний висновок до відкриття провадження, не виключає можливості компенсації відповідних витрат.

Верховний Суд підкреслив, що така компенсація можлива не автоматично. Мають значення кілька умов:

• висновок експерта повинен відповідати вимогам процесуального закону;
• дослідження має бути безпосередньо пов'язане з розглядом справи;
• суд має дослідити та врахувати цей висновок як доказ;
• витрати мають бути підтверджені та співвідноситися з предметом спору.

У цій справі суд апеляційної інстанції встановив, що під час вирішення спору по суті суд першої інстанції безпосередньо дослідив і врахував висновок судової економічної експертизи як доказ. Тобто експертне дослідження не було стороннім або допоміжним документом, який залишився поза межами доказування. Воно стало частиною доказової бази, на якій ґрунтувалося рішення про задоволення позову.

Саме тому Верховний Суд погодився з висновком про наявність підстав для стягнення на користь позивача 120 000 грн витрат на проведення експертизи.

Верховний Суд підтвердив, що сторона має право готувати доказову базу ще до звернення до суду. У складних економічних, будівельних, технічних, товарознавчих чи інших спорах експертне дослідження часто потрібне саме на етапі підготовки позову, оскільки без спеціальних знань сторона не завжди може належно сформулювати позовні вимоги, обґрунтувати розмір збитків або спростувати висновки контролюючого органу.

...

"Відмовляючи у стягненні на користь позивача витрат, що пов`язані із проведенням експертизи у розмірі 120 000 грн, суд першої інстанції виходив з того, що замовлення дослідження та отримання висновку відбулося за ініціативою позивача до звернення до суду з позовом. За логікою суду, статус учасника справи особа набуває лише після відкриття провадження, а тому витрати на «позапроцесуальну» експертизу не підлягають компенсації як судові витрати. Такий висновок ґрунтувався на застарілій практиці Верховного Суду, викладеній у поставові від 16.12.2020 року у справі № 824/647/19-а.

Суд апеляційної інстанції визнав вищевказаний висновок суду першої інстанції необґрунтованим, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.11.2023 у справі №712/4126/22 офіційно відступила від вказаних висновків та висловилася щодо можливості відшкодування стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрат на складення висновку експерта, підготовленого на замовлення особи до відкриття провадження у справі, зазначивши наступне.

До набрання чинності 15 грудня 2017 року Законом України № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 15 грудня № 2147-VIII) порядок призначення судової експертизи в адміністративному, господарському, цивільному судочинстві був врегульований статтею 81 КАС України у редакції від 06 липня 2005 року № 2747-IV, статтею 41 ГПК України із змінами, внесеними згідно із Законом України № 2539-III (2539-14) від 21 червня 2001 року, статтею 143 ЦПК України в редакції від 18 березня 2004 року.

Системний аналіз зазначених статей свідчить про те, що судова експертиза призначалась виключно судом за заявою осіб, які беруть участь у справі, для з`ясування обставин, що мають значення для розгляду справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо. Особи, які беруть участь у справі, мали право подати суду питання, на які потрібна відповідь експерта.

Унаслідок розвитку суспільних відносин, уніфікації процесуального законодавства, та розвитку принципу диспозитивності Закон від 15 грудня 2017 року № 2147-VIII, (враховуючи, що попередній порядок призначення судової експертизи є застарілим та не відповідає контексту суспільних відносин), запровадив певні зміни щодо порядку призначення і проведення судової експертизи.

Так, процесуальними кодексами, після внесення змін, передбачено, що висновок експерта може бути підготовлений або на замовлення учасника справи, або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (частина третя статті 101 КАС України, частина третя статті 98 ГПК України, частина третя статті 102 ЦПК України).

До того ж витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, як і витрати із судового збору, процесуальне законодавство визначає як судові витрати (стаття 132 КАС України, стаття 123 ГПК України, стаття 133 ЦПК України).

Чинне процесуальне законодавство не встановлює обмежень на відшкодування судового збору чи витрат на професійну правничу допомогу, здійснених до відкриття провадження у справі, як таких, що безпосередньо пов`язані з розглядом справи.

За таких обставин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не вбачається будь-яких перешкод для відшкодування стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрат на складення експертного висновку, підготовленого та отриманого на замовлення сторони у справі до відкриття провадження в такій справі, за умови, якщо він відповідає вимогам статей 101 КАС України, 98 ГПК України, 102 ЦПК України, безпосередньо пов`язаний з розглядом справи та якщо суд врахував цей висновок експерта як доказ.

Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує передбачуваності застосування процесуальних норм, отже, не є такою, що відповідає принципу верховенства права.

Беручи до уваги вищевказані висновки Великої Палати Верховного Суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про помилковість посилання суду першої інстанції на те, що замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою позивача до звернення до суду з позовом, як на підставу для відмови у відшкодуванні таких витрат.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції також встановила, що під час вирішення спору по суті та ухвалення рішення від 08 травня 2025 року Київський окружний адміністративний суд безпосередньо врахував та дослідив наданий позивачем висновок судової економічної експертизи як доказ у цій справі. Це підтверджує, що отримане дослідження мало не лише практичне значення для встановлення фактичних обставин, а й стало невід`ємною частиною доказової бази, на якій ґрунтується судове рішення про повне задоволення позовних вимог.

Відтак, оскільки матеріали справи беззаперечно підтверджують використання висновку експерта при формуванні судового рішення, відмова у відшкодуванні витрат на проведення експертизи у сумі 120 000 грн суперечить принципам справедливості, розумності та правової визначеності.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що судові витрати, що пов`язані із проведенням експертизи, у розмірі 120 000,00 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача".