Дисциплінарна практика ЦЕКК: цифри є, прозорості немає

Володимир Іванков, 
д.е.н., голова ГО «Всеукраїнська Незалежна науково-дослідна експертна спілка», директор Науково-дослідної судово-експертної установи

Починаючи з 2024 року Міністерство юстиції зобов'язане кожні шість місяців аналізувати рішення дисциплінарної палати ЦЕКК з метою визначення та узагальнення типових дисциплінарних проступків судових експертів. Ми проаналізували п'ять піврічних узагальнень дисциплінарної практики Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України – від першого півріччя 2024 року до першого півріччя 2026 року.

За цей період ЦЕКК ухвалила 121 рішення про притягнення судових експертів до дисциплінарної відповідальності. Із них 62 стосувалися працівників державних науково-дослідних установ судових експертиз, а 59 – експертів, що не працюють в державних установах. У 101 випадку застосовано попередження, у 18 – тимчасове зупинення права на проведення експертиз, у двох – припинення такого права.

У 2025 році кількість рішень зменшилася до 45 порівняно з 58 рішеннями у 2024 році. Водночас кількість стягнень, суворіших за попередження, зросла з 9 до 11, а їхня частка – з 15,5% до 24,4%. А у першому півріччі 2026 року навпаки всі 18 стягнень були попередженнями.

Звіти Мінюсту не пояснюють цих змін. Неможливо встановити, чи пов'язане зменшення кількості рішень зі зменшенням кількості скарг, іншою практикою їх попереднього розгляду, зміною підходів ЦЕКК або фактичним зменшенням кількості порушень. Так само немає підстав робити висновок, що застосування лише попереджень у першому півріччі 2026 року свідчить про зниження тяжкості проступків або пом'якшення дисциплінарної практики.

Звіти окремо наводять загальну кількість попереджень, зупинень і припинень права на проведення експертизи, а окремо описують види порушень. Водночас не зазначається, яке стягнення застосовано за кожним видом проступку.

Тому неможливо визначити:

• за які порушення застосовувалося лише попередження, а за які – зупинення або припинення права;
• чи однаково оцінювалися аналогічні порушення щодо різних експертів;
• які обставини визнавалися пом'якшувальними або обтяжувальними;
• чи враховувалися наслідки порушення, повторність, професійний стаж та поведінка експерта після виявлення недоліку.

Без такої інформації неможливо оцінити пропорційність і послідовність дисциплінарної практики. Сама лише загальна кількість стягнень не пояснює, чому в одному випадку експерт отримав попередження, а в іншому за подібне порушення його право на проведення експертиз було зупинено.

Ще важливіше – у звітах відсутні базові показники, без яких неможливо оцінити роботу дисциплінарної системи. Ми не знаємо загальної кількості отриманих скарг, кількості відмов у відкритті проваджень, відкритих і закритих проваджень, а також рішень про відсутність підстав для притягнення експерта до відповідальності. Немає і показників, які дозволили б співвіднести кількість стягнень із чисельністю експертів або кількістю проведених ними експертиз.

Через це цифра «121 рішення» показує масштаб застосованих стягнень, але нічого не говорить про частку задоволених скарг, рівень обґрунтованості звернень чи реальну частоту порушень.

Можливість аналізувати послідовність, пропорційність і справедливість дисциплінарної практики не може залежати від окремих уривчастих відомостей. Потрібна єдина форма звітності, яка відображатиме весь рух дисциплінарних звернень – від їх надходження до остаточного рішення. Дані мають узагальнюватися за підставами відповідальності, видами стягнень, категоріями експертів та результатами судового оскарження. Необхідні також детальні анонімізовані відомості про мотиви найбільш показових рішень.

Дисциплінарна відповідальність може зміцнювати якість судової експертизи лише тоді, коли сама дисциплінарна процедура є зрозумілою, передбачуваною і відкритою для професійного аналізу. Поки що ми бачимо окремі цифри та приклади, але не бачимо цілісної картини.

Систематиний піврічний аналіз дисциплінарних рішень може бути важливим інструментом підвищення якості судово-експертної діяльності та забезпечення передбачуваності дисциплінарної практики. Але для цього він має пояснювати, за що саме, за яких обставин, із застосуванням яких стягнень притягувалися експерти до відповідальності та як законність відповідних рішень в подальшому оцінюється судами.