Реформа судової експертизи: що передбачає Дорожня карта ЄС

У травні 2025 року Кабінет Міністрів України схвалив Дорожню карту з питань верховенства права. Це стратегічний документ, який визначає ключові реформи, необхідні для переговорів про вступ України до Європейського Союзу. Документ охоплює розділи 23 «Судова влада та основоположні права» та 24 «Юстиція, свобода і безпека».

Одним із важливих напрямів реформ є модернізація системи судової експертизи. Дорожня карта передбачає низку змін, які мають зробити цю систему більш узгодженою, прозорою та ефективною. 

Основні напрямки реформи судово-експертної діяльності

Ключовим завданням реформи є створення єдиних правил у сфері судової експертизи. Дорожня карта передбачає формування більш цілісної системи регулювання. Зокрема, планується:

• визначити єдиний орган формування державної політики у сфері судової експертизи;
• запровадити єдину класифікацію судових експертиз та єдині експертні спеціальності;
• встановити єдиний порядок проведення експертиз;
• розширити види експертиз, які мають право проводити приватні експерти.

Реформи з уніфікації судово-експертної діяльності мають бути реалізовані найближчим часом – до другого кварталу 2026 року. Ключовим елементом цих реформ є визначення єдиного органу формування державної політики у сфері судової експертизи.

Чому виникла потреба у єдиному органі формування політики

Необхідність цієї реформи пов'язана з нинішньою фрагментацією системи судової експертизи. Державні спеціалізовані експертні установи підпорядковані різним центральним органам виконавчої влади. Серед них, зокрема, Міністерство юстиції, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство охорони здоров'я та Служба безпеки України.

Така фрагментація негативно впливає на експертне забезпечення правосуддя. Кожен із цих органів у межах своїх повноважень встановлює власні правила діяльності підпорядкованих експертних установ. У результаті виникають різні підходи до організації експертної роботи, кадрових вимог, методичного забезпечення та стандартів проведення експертиз.

Відомча підпорядкованість експертних установ створює додаткові ризики втручання у діяльність експертів. У ситуації, коли експертна установа організаційно залежить від органу влади, який може бути зацікавленою стороною у певних категоріях справ, виникає потенційна загроза впливу на експертну діяльність.

Це ускладнює формування єдиної експертної практики, знижує передбачуваність результатів експертиз та руйнує довіру до експертних висновків як до важливого джерела доказів у судовому процесі.

Поточна роль Міністерства юстиції у системі

У чинній системі організації судово-експертної діяльності найбільшу роль у формуванні державної політики у цій сфері відіграє Міністерство юстиції України. Саме цей орган розробляє основні нормативні акти у сфері судово-експертної діяльності, веде державний реєстр атестованих судових експертів? забезпечує діяльність Координаційної ради з проблем судової експертизи, утвореної для розгляду міжвідомчих питань судово-експертної діяльності.

Водночас можливості цього органу впливати на діяльність усієї системи залишаються обмеженими. Через те, що значна частина державних експертних установ підпорядкована іншим органам виконавчої влади, нормативні рішення та методичні підходи, що формуються на рівні Мін'юсту, не завжди однаково застосовуються в різних відомствах.

Міжвідомча координація у цій сфері переважно здійснюється у консультаційному форматі. Через це навіть за наявності узгоджених рекомендацій або спільних підходів їх практичне застосування може істотно відрізнятися залежно від відомчої підпорядкованості експертної установи.

Чому просте закріплення ролі "єдиного органу" за Мін'юстом не вирішує проблему

Разом з тим просте нормативне визначення Міністерства юстиції єдиним органом формування державної політики у сфері судової експертизи, без зміни інституційної моделі управління, не усуне наявні проблеми, а у деяких аспектах може навіть їх поглибити.

Насамперед це пов'язано з тим, що Міністерство юстиції одночасно виконує у системі різні ролі. З одного боку, воно формує правила функціонування судово-експертної діяльності. З іншого – керує найбільшою мережею державних спеціалізованих експертних установ. У такій ситуації орган, який встановлює правила для всієї системи, одночасно є її безпосереднім учасником. Це створює ризик конфлікту інтересів і може впливати на рівність умов діяльності для різних суб'єктів судово-експертної діяльності.

Також у разі формального визначення Мін'юсту єдиним органом формування політики інші центральні органи виконавчої влади і після змін збережуть вплив на підпорядковані їм експертні установи. Якщо не змінити механізм управління такими установами та порядок встановлення стандартів їх діяльності, фрагментація регулювання фактично залишиться. Відомче втручання у діяльність експертних підрозділів продовжуватиметься через внутрішні акти, організаційні рішення та кадрову політику.

Окремим ризиком є поглиблення дисбалансу між державними експертними установами та приватними судовими експертами. Якщо правила функціонування ринку формуватиме орган, який одночасно керує значною частиною державної експертної інфраструктури, це може впливати на конкурентні умови у цій сфері.

Що насправді має змінитися

Ключове завдання полягає не у формальному призначенні певного органу виконавчої влади на роль єдиного органу формування державної політики. Важливо змінити саму інституційну модель управління системою судової експертизи. Потрібно чітко розділити три функції:

• формування державної політики;
• регулювання та контроль;
• управління експертними установами.

Поділ цих функцій потрібен для того, щоб правила у сфері судової експертизи встановлювалися неупереджено і застосовувалися однаково до всіх. Якщо орган, який формує правила, одночасно керує частиною експертних установ, це створює ризик нерівних умов у системі експертної діяльності. Чітке розмежування повноважень допомагає уникнути таких ситуацій.

Лише за такого підходу можна створити справді єдину, прозору та збалансовану систему судової експертизи. Що і є головною метою змін, передбачених Дорожньою картою.