Електронні матеріали в судово-економічній експертизі: формування підходів до дослідження

Традиційно судово-економічні експертизи в Україні виконувалися за паперовими матеріалами – оригіналами або копіями документів. Така модель довгий час відповідала практиці формування доказової бази замовниками судових експертиз. Однак фактичний обіг інформації в економічній діяльності стрімко змінюється: первинні, облікові та звітні дані все частіше створюються, обробляються і зберігаються виключно в електронному вигляді.

Це призвело до ситуації, коли значна частина матеріалів, що надходять на дослідження, існує виключно як електронні файли. Зокрема:

• господарські документи створюються в системах електронного документообігу;
• дані бухгалтерського обліку формуються у програмних системах (ERP, бухгалтерські платформи);
• банківська інформація надається у вигляді електронних виписок;
• правоохоронні органи все частіше отримують інформацію в результаті тимчасового доступу, обшуків, витребування даних у суб'єктів господарювання саме у вигляді електронних масивів.

У таких умовах вимога надавати на дослідження виключно паперові копії виглядає не лише застарілою, але й такою, що обмежує можливість повноцінного аналізу. У ряді випадків паперове відтворення електронних даних призводить до втрати структури інформації (наприклад, зв'язків між таблицями, формул, логіки формування показників), що прямо впливає на якість експертного дослідження.

Фактично експерти-економісти вже працюють з електронними матеріалами. Проте ця практика залишається фрагментарною: відсутні узгоджені підходи до опису таких документів, формулювання обмежень, вимог до їх надання. Це створює ризики як для самого експерта, так і для оцінки його висновку судом.

Професійна дискусія та зауваження експертів

Обговорення питання напрацювання єдиних підходів до роботи з електронними матеріалами у судово-економічній експертизі було порушено судовим експертом, членом Координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України Василем Гайдаром. Експерти висловили низку позицій, які засвідчили, що практична готовність до роботи з електронними матеріалами супроводжується певними застереженнями та професійними сумнівами.

Такі сумніви різняться за формою – від зауважень щодо зручності роботи до глибших методологічних питань. Однак у своїй суті вони зводяться до трьох системних проблем:

• якість електронних матеріалів;
• структура та організація цифрових масивів;
• межі відповідальності експерта при роботі з такими даними.

Якість електронних матеріалів як передумова дослідження

Значна частина висловлених позицій стосується ситуацій, коли надані електронні документи фактично непридатні для аналізу: низька якість сканів, неможливість прочитати реквізити, фрагментарність зображень.

Водночас слід підкреслити, що ця проблема не є специфічною виключно для електронних матеріалів. Критерій придатності є універсальним і не залежить від форми подання документа. Аналогічні труднощі виникають і при дослідженні паперових документів, якщо вони є нечитабельними або виконані з порушенням вимог до оформлення копій.

У таких умовах підхід не змінюється: питання не повинно зводитися до «адаптації» експерта до неякісних матеріалів. Належним є застосування загального критерію придатності для дослідження – можливості однозначного прочитання змісту документа. Якщо електронні копії (так само як і паперові) не забезпечують такої можливості, вони не можуть використовуватися як джерело вихідних даних.

Слід зазначити, що у європейській практиці питання придатності матеріалів для дослідження не зводиться до формальних вимог до їх носія або формату. Підходи, закладені у стандарті ISO 21043, що застосовуються у сфері судової експертизи, орієнтовані не на встановлення технічних параметрів електронних документів, а на забезпечення надійності та відтворюваності результатів дослідження. У цьому контексті ключовим є те, чи дозволяють надані матеріали здійснити повний, послідовний та перевірюваний аналіз.

Важливим елементом такого підходу є також простежуваність джерела даних (traceability), тобто можливість встановити, з яких саме матеріалів отримано відповідні вихідні дані. Придатність матеріалів визначається не їх формальними характеристиками (зокрема, видом носія або способом відтворення), а їх здатністю забезпечити логічно обґрунтоване та відтворюване експертне дослідження. При цьому експерт-економіст не встановлює простежуваність у технічному сенсі, а забезпечує її прозорістю використання відображених у електронних документах даних.

Структура та організація цифрових масивів

Інша група зауважень пов'язана з тим, що електронні матеріали часто надаються у вигляді хаотичних масивів:

• відсутня послідовність документів;
• сторінки перемішані;
• частина матеріалів не надана;
• відсутня логіка формування файлів.

У таких умовах експерт фактично змушений виконувати функції попередньої систематизації даних, що виходить за межі його ролі.

Це формує особливі вимоги до надання електронних доказів судовому експерту: об'єктом дослідження має бути не просто сукупність файлів, а структурований масив даних, придатний для аналізу.

У таких умовах експерт-економіст може здійснювати лише мінімальну систематизацію матеріалів, необхідну для їх аналізу, за необхідності викладаючи у висновку опис виконаних дій: «Надані матеріали не мали впорядкованої структури (відсутня послідовність документів, сторінки перемішані). Для можливості проведення дослідження експертом здійснено їх систематизацію шляхом … (вказати спосіб)».

Допустимою є лише така попередня систематизація, яка має допоміжний характер і не змінює обсяг, склад або структуру вихідних даних. Водночас експерт не вправі відновлювати відсутню структуру даних або усувати прогалини у матеріалах. Коли відсутність систематизації впливає на повноту або можливість дослідження, це підлягає фіксації як підстава для неможливості надання висновку.

Якщо підготовка даних за обсягом і складністю перевищує власне економічне дослідження, це означає, що об'єкт дослідження фактично не сформований у вигляді, придатному для експертизи. Тож експерт може повідомити замовника експертизи, наприклад, про те, що: «Матеріали надані у фрагментарному вигляді (окремі сторінки/частини документів), що не дозволяє встановити їх повний зміст… Матеріали надані у форматах, непридатних для дослідження… Надані матеріали не мають ознак сформованого об'єкта дослідження та потребують попередньої систематизації, зокрема складання переліку наданих на дослідження документів, їх групування за видами та періодами… Зазначені дії виходять за межі завдань судово-економічної експертизи, оскільки пов'язані з попередньою підготовкою та впорядкуванням матеріалів для дослідження.

У зв'язку з викладеним надані матеріали не можуть бути використані як об'єкт судово-економічного дослідження у їх поточному вигляді, що унеможливлює проведення дослідження за поставленими питаннями».

Межі відповідальності експерта та питання довіри до даних

Окремий блок зауважень стосується довіри до електронних масивів даних: чи є вони повними, чи не були змінені, чи не вилучено окремі елементи. Ці питання є обґрунтованими, однак вони не можуть бути вирішені в межах судово-економічної експертизи. Перевірка цілісності, автентичності та походження електронних даних належить до компетенції інших видів досліджень, зокрема комп'ютерно-технічної експертизи.

Відповідно, правильним підходом є чітке розмежування: експерт-економіст використовує надані дані як інформаційну основу дослідження, але не підтверджує їх повноту, незмінність чи відповідність первинним джерелам.

Експерт-економіст не повинен «імітувати» комп'ютерну експертизу або робити технічні висновки про автентичність файлу. Його завдання – коректно і обмежено описати об'єкт дослідження як носій інформації, з чітким розмежуванням:

• що саме надано на дослідження;
• у якому вигляді;
• які характеристики можуть бути встановлені;
• що виходить за межі компетенції експерта.

Такий підхід відповідає загальним принципам оцінки доказів і водночас захищає експерта від покладення на нього невластивих функцій.

Ключовою вимогою при описі електронних документів є уникнення некоректних або надмірних кваліфікацій. Експерт не повинен визначати файл як «оригінал документа» чи підтверджувати його достовірність, якщо це не є предметом спеціального технічного дослідження.

Опис має бути нейтральним і відображати лише об'єктивні характеристики:

• «Електронний файл у форматі PDF (назва файлу: …), що містить зображення документа "…", датованого …»;
• «Електронний файл у форматі Microsoft Excel (назва файлу: …), що містить табличні дані щодо …»
• «Електронні файли (зображення) у форматі …, що містять відображення інформації з екрану (скріншоти)…»

У разі значного обсягу матеріалів доцільно узагальнювати їх за типами з конкретизацією у додатку або описі: «Електронні файли у форматі Excel (… одиниць), що містять дані бухгалтерського обліку за період …».

У висновку має бути зазначено: «Оцінка технічних характеристик електронних файлів, встановлення їх цілісності, автентичності та походження не проводилося, оскільки вирішення таких питань не належать до компетенції судового експерта-економіста».

Це формулювання виконує подвійну функцію: захищає експерта від некоректного тлумачення його висновків і водночас чітко окреслює, на яких вихідних даних ґрунтується дослідження.

Відображення електронних матеріалів у дослідницькій частині

При роботі з електронними матеріалами доцільно коротко описувати спосіб їх обробки:

• які саме файли аналізувалися;
• які показники або масиви даних використовувалися;
• як здійснювалася вибірка або узагальнення.

Наприклад, «Дослідження проводилося на підставі даних, що містяться у файлах формату Excel (назви файлів: …), шляхом узагальнення показників за відповідними періодами…». Такий опис забезпечує відтворюваність дослідження без занурення у технічні деталі.

Ключові орієнтири

Перехід до використання електронних матеріалів у судово-економічній експертизі є не питанням вибору, а об'єктивним наслідком цифровізації економічних процесів і трансформацією практики доказування. Відтак, завдання професійної спільноти полягає у формуванні єдиних підходів, які дозволять:

• зберегти наукову обґрунтованість експертизи;
• забезпечити її відтворюваність і перевірюваність;
• чітко розмежувати економічний аналіз і технічну оцінку електронних даних.

Вироблення та узгодження таких підходів вочевидь є необхідною умовою подальшого розвитку судово-економічної експертизи як інструменту підтримки правосуддя в умовах цифрової економіки.